Хвалитись зайчик знову став,
Щоб кожний в лісі чув і знав,
Що як захоче він, то вмить
Усіх лисиць перехитрить.
А що швидкий, то як гепард!
Та ви не смійтесь, то не жарт.
Малий він з виду лиш такий,
Насправді сильний і прудкий.
Сміливий, наче сто вовків!
Ніхто з ним битись ще не смів.
Та завтра сам він, лиш постій! ,
Ведмедя викличе на бій!..
Та вийшло сонце з-за гори.
Сміливець, як дитя, у крик!
Де й дівся той відважний дух :
Злякався тіні власних вух!
Хвалько
