Осінній лист зірвався з верховіть
І розпочав політ свій невагомий…
Отак і ти в століття із століть
Живеш, як лист, відірваний від дому…
А час все швидше крутить карусель…
Не наздогнать його, не зупинити…
Та поки в вікнах дорогих осель
Горить ще світло, поспішай любити.
Спіши сказати слово доброти,
Воно, буває, значить так багато…
З душі образи важкість відпусти.
Життя – лиш мить, лише коротке свято.

3 коментарі “Життя – лиш мить…”
Прекрасний вірш! Тонко, атмосферно….
Мені подобається, а мені рідко коли подобається 🙂
життя -ц е мить…це правда