Пройшло довгих п’ять років
А я так й не спізнав
Це однокімнаття –
Пекло чи рай?
Це однокімнаття для тіла чи душі
І чи в моїх руках від нього ключі…
Життя впирається рогом у шафу – купе
У люстру впирається і у стіл
А та червона кофта в чорнім куті
Мов крапка на старті розмаху крил…
Вікно ніби андроїд – екран
В нім різнодумства ще більше ніж слів
Я визволяю свій замкнений стан
І виганяю його у світи…
Враз погляд неначе вулкан
І біль наче скажений кіт
Однокімнаття це не океан
Це просто божевільного світ…