Я пропахла до ниточки Вами,
Моє серце Ваш любить парфум…
Залишилися сни тільки снами,
Й силуети нас двох серед дум.
Я пропахла до йоти, до грама,
Як забути тепер Вас, скажіть?
У думках шлю свої телеграми,
Тільки й мрію про зустріч, про мить…
Тільки час невблаганно тікає,
І годинник відмірює дні.
Я й сьогодні Вас знову чекаю,
Бо без Вас так тривожно мені.
Одинока вже вистигла кава,
На столі догорає свіча,
Та розлука гірка і лукава,
Вечір. Втома. І я жду дзвінка…
Я ж до ниточки Вами ще марю,
І душа не сприйма доль сюжет,
Що між нами незвідані далі,
В сто колонок місцевих газет.
І між нами стрімкі магістралі,
Кілометри дротів. Телефон…
Мрії всі перейшли у печалі,
Залишивши запитань вагон.
Я пропахла до ниточки Вами,
Марю, мрію…Я Вами живу!
А між нами…Що зараз між нами?
Тільки рідкісні дні в рандеву…
© Оксана Граб”юк ” Рандеву”
Автор публікації
