Допиваєш «Вдову Кліко»,
Ти сама у просторому залі.
Ніч вмикає своє кіно,
Мчаться вдаль голубі магістралі.
І ховаєш в вині печаль
Запиваючи біль ковтками.
Ти – ображена на весь світ,
Нині ти заночуєш в мами.
Все розкажеш (а, може й ні),
Тихо плакатимеш в подушку,
Тільки зорі в холоднім вікні
Стануть на ніч твоїми подружками. Ще болітиме серце твоє,
Шматуватиме пам’ять спогади,
На стіні нагадає Моне,
Той пейзаж, що стелився дорогами.
Догорає на барі свіча,
І бармен тобі посміхається,
Допиваєш своє «Кліко»,
Ти з минулим сьогодні прощаєшся…

© Оксана Граб”юк “Кліко”

Автор публікації

Офлайн 5 років

Оксана Граб'юк

144

Коментарі: 0Публікації: 54Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій