Поволі літо переходить в осінь,
Лягло на землю золото покосів.
Стерню толочать зморені лелеки,
Дощі, як вогнеборці, гасять спеку.
Лише палає запізнілий сонях,
Шукає кіт-сонько в садку осоння.
І груші наливаються медами –
Люблю я серпень за контрастні
гами.
Надворі ще не осінь, вже не літо,
З пекучим сонцем конкурує вітер.
Рибалки зусібіч обсіли річку,
І пахне серпень терпко, наче
дичка.
Люблю його за ночі горобині,
За перший крик у сповиточку
синів.
А ще за те, що в серпні іменини
Моєї чарівної України.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 07-08-2020
