Під деревом самотнім десь у полі
Стояла ще самотніша душа.
Чимало вже зазнавши в своїй долі,
Вона у інший вимір вируша.
Та як його знайти той інший вимір?
Через який “портал” туди ввійти?
У місце, де нікому не повинна,
Де можна таку ж душу віднайти.
Таку, яка б відчула до останку,
До самого кінця, щоб без вагань.
І щоб від вечора до Божого світанку
Була утіленням найкращих сподівань.
Отак стояла, майже вже зів’явши,
До стовбура плечима прислонившись.
Усього, що хотілось, не сказавши,
У очі рідні так і не дивившись.
Поглянувши востаннє на поля,
Такі спокійні, щиро – золотаві.
Побачила, як хтось вдалі стояв,
Такий єдиний, рідний і ласкавий.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 56Реєстрація: 07-08-2020
Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
