Поезія Сюжетні, драматургічні вірші ОДИНОКІСТЬ автор Vyacheslav Semenko|Опубліковано 17.08.2018 Біля воріт старенького будинку, обпершись на облуплені штахети, в ранкових променях стояла жінка. А по дорозі – школярі, букети… А їй давно спішити вже не треба, не кликали чомусь на перший дзвоник, лиш прохолодне вересневе небо на неї спогад мимоволі зронить. Щороку серце вчительське в надії – чекає вересня, неначе чуда. Згадають, хто розумне й вічне сіяв, покличуть, є ще в школі добрі люди. Давно не говорила з чоловіком, не донесуть недужі ноги туди, де вже не перше літо над ним волошки, від роси вологі. А серце у самітності не твердне, хоч старість все вразливіша щороку. Лиш прибіжить сусідка добросердна у проміжках життєвої мороки. Весною хтось заходив випадково, з цукерками подарував пакунки. Сама не їла, лиш поклала в сховок – чекають, може привезуть онуків діти. Засохли ласощі, зів’яли квіти під фотографіями дорогими… Та не везуть здаля онуків діти, а роки пролітають, як хмарини! Старенька вчителька, знайома й рідна, ласкавий усміх, зморшки під очима… Я ще живу! Я ще комусь потрібна! І спогад в молоді літа ще кличе! Зітхнула, тихо двері зачинила. Святковий день зникає, сонцем вмитий. В чеканні знову до віконця сіла, дай Бог до вересня дожити. 3 Автор публікації Офлайн 6 років Vyacheslav Semenko 94 Коментарі: 16Публікації: 34Реєстрація: 13-08-2018 Бронзове перо Достижение получено 16.08.2018 Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій Вибір видавця (Травень 2019) Достижение получено 06.06.2019 За публікацію “Учитель”
Опубліковано 30.04.2020 Оглянула… До офісу бабій Гнат Жінку взяв Одарку… -Огляну я твій штат (Особливо секретарку). …Одягаються так гидко Референтки Оля й Віка… -…зате…дуже […] 1
Опубліковано 20.10.2019 Я выпью горького вина… Я выпью горького вина, Чтоб жизнь по слаще мне казалась. Опустошив бокал до дна, Я вспомню что с меня осталось Наивность, красота […] 3
Опубліковано 25.08.2018 Усі шукають морду в їжака Усі шукають морду в їжака, Яка вона, яка? Себе ховає в гострі колюки, В штики усіх, в штики. Не лізь у душу, […] 2
Опубліковано 24.06.2020 Кола Кола водою Розходяться знову, Збурене плесо Чекає на хвилю. Лиш кола Приречено падають вниз. Стихають до берега краю. Каменем звурдити воду Мертву, […] 4