Погожого, весняного дня на малолюдному, високому мості сидів на інвалідному візку не старий, безногий чоловік. Своїми міцними, добре натренованими руками він пензлем щось виводив на папері. Тепле сонце ще не пекло по-літньому, але вже яскраво засліплювало очі. Вдивляючись у височінь неба і за небокрай, чоловік примружившись надів окуляри і продовжив […]
Daily Archives: 17.08.2018
35 posts
Білозубо виблискує степ під святковим обрусом, тихопружно прозорить чекання Різдвяного чуда. Кришталево ковил дзеленчить замороженим вусом, над безмежністю грається з вітром чаїна-приблуда. Та застигла краса козакового зору не вабить. Біг коня випереджує думка, минаючи обрій, їй зрадлива закутість річкового скла – не завада, поки кличуть і ждуть – недіждуться з […]
Бринить Комарик біля вух – Щось хоче розказати. Та не цікаво то мені, Бо дуже хочу спати. Можливо казочка його Мені й корисна буде… Та як почути, як почуть? Допоможіть! О люди, Ви вже дорослі й мудрі всі Навчіть: чи зрозуміти, А чи комашку цю дзвінку Під ранок хоч зловити, […]
..отрывал.. выдёргивал по пёрышку.. как с ромашки лепестки.. тоски.. ..выживет..не выживет.. по зёрнышку.. ветром усыпляло колоски.. ..мается душа в сомненьи.. мается.. солнце пепелит на вдохе пыль.. как не отсекай.. не забывается.. пусть и сказка.. для души то быль.. буду с губ твоих я соль снимать дыханьем.. нежно увлажняя язычком.. я привычна к соли..ты же […]
В житті є дати невеселі, Що не забудуться повік, Вмирали украінські села В голодний тридцять третій рік… Те, що рабами не ставали, Долали свій тернистий шлях, Морили голодом, вбивали В страшних сибірських таборах. Все відбирали до зернини, Спинити владу не могли Ні плач голодноі дитини, Ні сльози матері-вдови… А люди, […]
Де б я не була, не забуваю, Пам’ятаю батьківський поріг, Матінко, ріднесенька, я знаю, Ти мене чекаєш із доріг… Мамо, моя матінко єдина, Лиш владнаю справи я своі, Я до тебе здалеку прилину, Поцілую рученьки твоі. Нече у дитинстві пригорнуся І відчую мамине тепло. Не сумуй, не плач, моя матуся, […]
Вчителі украінськоі мови – Ця професія гідна митця, Щиру правду і праведне слово Ви вкладаєте в юні серця. Кожен з вас задушевно читає, Зачаровано слухає клас, Оживає історія краю І віщує безсмертний Тарас. Щоб з дитинства ми всі пам’ятали, Той тернистий, знедолений шлях, Як боролися, як прославляли Свою волю в […]
Біля воріт старенького будинку, обпершись на облуплені штахети, в ранкових променях стояла жінка. А по дорозі – школярі, букети… А їй давно спішити вже не треба, не кликали чомусь на перший дзвоник, лиш прохолодне вересневе небо на неї спогад мимоволі зронить. Щороку серце вчительське в надії – […]
Далеко за північ, та щось мені знову не спиться, Блукаю твоїми шляхами у зоряну ніч. Напевно, з турботою скажеш, що так не годиться, А сам до світанку ітимеш з думками навстріч. Мені б доторкнутись плечей твоїх сильних руками В ту мить, як журливо самотність тебе огорне, Спрямовую погляд на […]
Я ніжно дивлюся в твої віконця, Та втішить тебе не маю чим, Я очі замружу до заходу сонця, Щоб його залишИти сяючим! Зустрінуться ті, що розлучені світом З своїми палко любимими! А ти і не знала, що я був вітром Завжди під твоїми крилами!
Слова как музыка… Я вижу, как она струится На листку бумажном, Как в в воздухе летают звуки лета, И ни заката, ни рассвета, Лишь трепет сердца И музыка… Неважно, Что плакать хочется, А то и вдруг смеяться, Навек найти, И лишь на миг расстаться, И вновь слова… Из-под пера слетают, […]
Наче вишита хустина, З візерунками хатина, Білосніжна, у вишневому вінку. Ясним сонечком зігріта, Теплим дощиком умита, Всього бачила на довгому віку. Повертають, мов лелеки, В хату батьківську здалека Діти, внуки ненадовго у село. Зустрічають батько й мати І запрошують до хати, У якій панує затишок й тепло. У […]
Я під небом з тобою одним Для польоту розправила крила. Та своїм почуттям неземним Доторкнутись до тебе несміла. Дивний потяг відчула душа Наче рідну споріднену душу, А в житті я для тебе чужа, З цим, напевно, змиритися мушу. Я під сонцем, що світить на двох, Твою усмішку серцем […]
Мене несе хвилею в далі, Несе і несе, і немає кінця, Немає шляхів, лиш небес магістралі, І б’ються земні все сильніше серця. Співає щось в небі, той звук незвичайний, Щось хоче сказати та не може спинить Потік усіх звуків, солодкий, бажаний, І разом із ними в вишині він звучить.
Немає, щоб любов без мук! Хто був близкий – той глибше ранить, Немає розуму у рук, Та є у них кохання пам’ять!
Давай, мы запасёмся лишь мечтами, Собрав их аккуратно в наших снах, Отправимся в неведомые дали, Чтоб наслаждаться ветром на устах. Без разницы куда несёт дорога - Извилиста, терниста иль темна, Держась за руки, не страшна тревога И каждый день улыбчива душа. Изысканно рассыпанные звёзды Подмигивают ночью с высока, И бело-серые […]
Зірки в дитинстві сяяли ніжніше, Серця очікували вишніх одкровень!.. Одна година для дитини більше, Ніж для старого чоловіка цілий день!
В село до материних родичів, що мешкали на Сумщині, ми приїхали надвечір, і доки дорослі цілувалися й раділи зустрічі, я прислухалася до шарудіння біля печі, де на низькому ліжку лежав й щось бубонів хлопчик років шести. “Бабо, – канючив він, – йди до мене, бабо!” – І через хвилину ображено: […]