Під сизе небо осінь простелилась,
Розставила акценти і штрихи.
Землі, утомленій людьми, дощами снилась,
Деревам пов’язала фартухи.
Вітрами розчесала вербам коси,
Каштанами встелила тротуар.
На довгих, асфальтованих підносах
Писала зливами таємний мемуар.
Кружляла листям танго, часом вальси,
Його недбало клала по землі,
Вкриваючи і парки, і тераси,
Махнула злегка вицвівшій зимі.