Бринів світанок ніжністю роси,
Душа пропахла фітонцидом м’яти.
Упала тиша в ступор від краси
І вийшла осінь ранок зустрічати.
Маленький сад ще гнеться від плодів,
Ввібравши рясно теплі фарби сонця.
Він теж, мабуть, і мріяв, і хотів
У літні спогади залишити віконце.
Щоби в жовтневі мокрі вечори,
Як тиша вже відмовиться мовчати,
Ми, крадькома, хоч інколи змогли
Відчути неповторний подих м’яти.
5 коментарів “Запах літа”
Неймовірно ніжна поезія!
Гарно)
Прийміть вітання! Наснаги і подальших успіхів!💐
Отримала насолоду. Дякую.
Чудово!!!