Йшла по воді, не за водою

Тікали із-під ніг мальки

Ледь чутним голосом ріки

Всевишній говорив зі мною.

Про що із смертним говорити?

Про час, про біль, про небуття

І про непевність майбуття,

Про те, що ще не пізно жити

Не пізно все відчути знову

Співати, слухати вірші

Не пізно власної душі

І серця зрозуміти мову.

Не воювати із собою,

Веселку пити із долонь,

Змахнувши срібний сум зі скронь,

Йти по воді, не за водою…

©Марина Губарець

03.09.2020

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Maryna Gubarets

72

Коментарі: 17Публікації: 24Реєстрація: 06-10-2020

Бронзове перо

Достижение получено 07.10.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій