Поцілуй мене, Світанок
О четвертій, п‘ятій ранку
Круасани на сніданок
Капучіно спозаранку
.
Обійми мене за плечі
Подивись у мої очі
Те Вікно ховає речі
З того миру Сна. Щоночі
.
А я хочу не забути
Те важливе, що принесла
А я хочу поміж бути
Та подвійні мати весла
.
Поцілуй мене, Світанок
З тіла пам‘яттю на виліт
Має бути новий Ранок
В самоті Минуле-Привід
.
Та наразі хай співає
Моє люстерко-кватирка
Квітку розум мій вдихає
Ластиком сорочку цирКА
.
Ти мовчиш? Потреб не маєш?
Ані розуму? Ні суті
Мій Світанку, ти все знаєшь
Просто Ми – звичайні люди
Думок на тему “Світанок”
Поетично, образно,, мелодійно надзвичайно про Світ Людської Душі….Ця спроба поезій українською мовою, дуже-дуже талановита, вітаю….