Він збирав її серце по частинах
Після того,як сам розбивав,
Він шукав у свОїх провинах
Її сльози….та не зібрав.
Він збирав її душу по нитці,
Мов хотів украсти в небес.
А вона бідолашна у свИтці
Пішла геть,не чекавши чудес …
Він збирав її сльози в долоні
І прощЕння просив як у Бога,
З кожним днем все сивІли скроні
Й з кожним днем усе більша тривога…
Він збирав її вІрші по слову
Й обіцяв пам’ятати завжди,
Та як зАвжди- красива промова
І забуті на стежці сліди …
Він збирав її в слові і думці,
Та зібрати в житті не зумів.
Були гарні,мабУть, однодумці,
Що зібрати її не схотів…
Анничка Хемій