Доторк
.
Доторк у Всесвіт мол лине зоря
Доторк до суті. До нього – це я
Він зісковзає мов вітер. Зникай
А до душі зазирає – то рай
.
Доторк у Небо мов близькість душі
Тиша назовні і десь вглибині
Вона тендітна, квітуча, своя
Шепіт до серця бажа’ний – «твоЯ»
.
Доторк у Простір. Облиш. Не зважай
То розумовая форма. «Банзай»
Тільки у душу вдивляється Ма
Наче гурман. Частку «Ци» підійма
.
Доторк до себе. До тебе. До нас
Рух прикордонний. «Дозволено». «Фас»
Доторк до суті. До серця. До них
Раптом в анфас новий подих.
Десь зник…
.
Чуєш себе? То є небо душі
Стань мов дитина – в себе зазирни!
