Сповідь або Розмова з Богом
Чому люди скоюють гріхи?
Ображають, оком не моргнувши
У неділю, в храмі з криком “Господи, прости”!!!!
Молять на колінах відчайдушно.
Чому на серці носимо прокльон?
Судимо, та Біблію читаєм.
Істину брехливу людям пить даєм з долонь
А самі від злоби помираєм.
Чому, Боже, світ жорстоким став?
Перестали вірить в щось хороше
Жити нам на цій Землі дозвіл колись Дав,
А тепер Диявол переможе?
Не такою душу бачити хотів,
Ніби сценарій із Содому та Гомори
Гріх спокутувати станем декілька життів,
Як Христос, воскреснемо з Голгофи.
Господи, самі себе вбиваєм,
Не відчуваєм присмаки жалю.
Ми відроджуємось зранку, а вночі вмираєм,
Вітер донесе слова “Люблю”.
У своїх бідах самі винуваті,
Ми кривдимо, вмиваючись слізьми
У своїх вчинках ми, завжди дивакуваті
Най все на краще. Будемо людьми.
Автор публікації
Я полюбила душу, а не тіло
І щастя криється в буденності життя.
Солодка та оманлива надія
Веде мене за руку в майбуття
Титул: Автор місяця (Серпень 2021)
37 вподобань користувачів у серпні
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Сповідь. Розмова з Богом”
Філософський життєвий вірш…