Ніч весною тиха-тиха…
А ні звуку, а ні слів.
І земля безшумно диха
Із розораних полів.
Ясні зорі бурштинові,
Закотились мов горох,
В хмари темні вечорові,
Там сховалися у льох.
Лиш рогатий юний місяць
Із імли дістав свій серп.
Дрібну мжичку місить, місить,
Тай несе її до верб.
І по стежці, по калюжах,
По розмитій колії,
Плине місяць, очі мружа,
Поклоняючись землі.
Думок на тему “Ніч весною”
Гарно👍👍👍