Квітує травень. Ми несемо квіти
До монумента невідомого солдата,
А там на сході знов воюють діти,
Їх матері несуть шалені втрати.
Нічого не навчила нас з вами війна.
Що відгриміла гулом на полях країни.
Ще кров пролитися повинна не одна,
Щоб зрозуміти, що війна завжди руїни.
На них не побудуєш європейської країни,
Не буде спокою і миру на кістках.
Вже скільки душ згубили ми невинних.
Скільки могил знову стоїть в вінках?
Могли б ще жити і дітей родити,
А ми лиш сперечатися гаразд.
В брехні так звикли за роги водити,
Що ще не скоро буде все гаразд.
Забулись подвиги дідів-солдатів.
Плюємо в спину ще живих дідів.
А там ще досі десь старенька мати,
При згадці сина не може підібрати слід.
