Безсонні ночі в розсипах зірок,
Не гаснуть очі поглядом з пітьми.
Чому так важко той зробити крок,
Який означить “хто якщо не ми”?
Безодні віри вилито в пісок,
Безмежжя шляху пройдено не враз.
Чи є ще право на один дзвінок?
Щемить тривога у серцях у нас.
Безсонні зорі сліплять небеса
І сяє знову місяць як завжди,
Не гасне мрія в наших голосах,
Не замело піском усі сліди.
Автор публікації
Коментарі: 54Публікації: 120Реєстрація: 22-08-2018
Достижение получено 12.07.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 02.06.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
3 коментарі “Безсонні ночі”
Яке безмежне торжество віри та надії в цих рядках. Вкорте вражена метафоричністю описів – такі соковиті, ємкі, такі яскраві фразеологізми: Безодні віри вилито в пісок – це так символічно, так показово, Краще не сказати.
Велике спасибі!
Поетично, щиро, барвисто. Є глибина фылософських роздумів про бентежний світ Людської Душі у просторі Всесвіту…… Мене особисто дуже зацікавив поетичний образ “Безсонні зорі сліплять небеса”…..Це дуже яскравий образ, який можна також втілити і засобами живопису. Хочу відзначити і таку особливість поетичної форми як “живописність поетичних образів”, які викликають широке коло філософських та історичних асоціацій. Вражений