Для голосування необхідно авторизуватись

Туманні блукальці Неба

                         «Vaghe stelle dell’Orsa, io non credea

                           Tornare ancor per uso a contemplarvi…»

                                                               (Giacomo Leopardi)

Ловили в глибинах рибу,

А зловили камінь:

Плескатий як сом

І важкий наче спогади:

Принесли його до садиби:

Під вишні квітучі – тоді, на світанку,

Коли все фарбує рожевим

Заграва –

Все, навіть квіти печалі – вишні,

Поклали його – нехай плаває

Серед моря пелюсток весною,

Серед озера золота листя в жовтні,

Серед білого смутку холоду – взимку,

Поклали. Легенько –

Щоб землі не стало боляче,

Щоб ніхто не пускав його в річку –

Плавати

І ковтати наші веселощі –

Уривки вічної радості,

Виринати назустріч Місяцю –

Підступному злодію,

Що краде у нас срібло зірок –

Вічних блукальців в тумані –

В тумані Шляху Чумацького,

Краде у нас срібло Стожар –

У нас, пастухів легенд.

І ніхто в тому селищі

Гончарів та писарів,

Друзів бджіл та зозуль

Не знав, що під каменем-рибою

Поховали ми нещастя останнє –

Надію.

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій