Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Вітер майже стих,
І бурі вже нема,
Я, повір, не з тих,
Хто говорив дарма.
Я , повір, не з тих,
До кого звикла ти,
В очі подивись,
Погляд може все розповісти.
Андрій Томенко
Гойдає лагідно цей потяг,Хмарки втікають і дерева,Міста та станції… лиш спогад,Мене заводить у тенета. В безмежнім просторі витали,Думок потоки невгомонні,Прожиті клопоти з […]
А в садочку моєї душі Розцвіли навесні перші квіти, Як же хочеться ніжно мені Їх любов’ю своєю зігріти. Загорнути в проміння весни, […]
Предыдущая часть: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/chyornyj-kotyk-y-luna/ Бушует море на заре, не успокоиться волне, а только снова набежать и чайкам продолжать шагать. Интересно чаечке вполне, кто […]
На Небі в мене є свій Миколай, Який з дитинства вів мене за руку. Тепер його домівка – вічний Рай, А я […]
