Над прірвою стоїш ти нерухомо,
Настільки небезпечна грань, відомо,
Від страху вся тремтиш… так і потрібно,
Щоб добре пам’ятати тінь і світло.
Секунди й забуття… а все навіщо?
Зламатися, душевне лицемірство,
Як дунути на висохлу кульбабку,
Себе ти упізнаєш враз вчорашню.
А слабкості хвилини йдуть хай з миром,
У кожного бувають, це не вирок,
За чорним назріває знову біле,
Неначе обіймає та леліє.
Дилемна вся ця стримана палітра,
Одна як життєдайність і спасіння,
А інша, мов навчає на контрасті,
Тобі лиш віднайти в ній діаманти.
Автор публікації
Коментарі: 799Публікації: 510Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
6 коментарів “Над прірвою”
И тянет вперёд, как магнитом,
и манит губительный шаг,
и жизнь вся проносится мигом!..
Да, бездна, ты тот ещё маг…
Красиво!
Любое преодоление – это борьба с собственными страхами, игра с ними в “гляделки”, а победа в силе воле и умении взять себя в руки в нужный момент и не поддаться панике. Отлично подмечено, и это не только об испытаниях горами и высотой.)
Наче про мене…
Додає сил жити далі.
СПАСИБІ від щирого серця
Спасибо за комментарии, все преодолеем! Будем жить!
Очень счастливо!