Я слухала шепіт гірської ріки,
Здається вона говорила,
Про чисті думки простої душі,
В якої зламалися крила.
Я слухала шепіт, тоді коли ніч,
І місяць, був другом у парі,
Неслися водою, думки протиріч,
Несприйняті небом у хмарі.
Я слухала шепіт, в світанку і в день,
І справді, ріка говорила,
А може й співала веселих пісень,
Щоб знову розправити крила.
Шепоче ріка, невгамонно тече,
Лиш гори для неї потіха,
Збирає думки і з водою несе,
Що людство придбало за віком.
Я слухала шепіт гірської ріки,
Яка лише колір міняє,
То зеркалом стане, то ніби віки,
Таємно собою змиває…
02.08.2020
Автор публікації
Коментарі: 9Публікації: 81Реєстрація: 03-08-2021
Достижение получено 13.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
