Над прірвою стоїш ти нерухомо,
Настільки небезпечна грань відомо,
Від страху вся тремтиш… як і потрібно,
Щоб добре пам’ятати тінь і світло.
Секунди й забуття… то як повіриш?
А зараз щось змінилося хоч трішки?
Та дихай же повільно, все позаду,
Тож бачила себе, ось тут, вчорашню.
Примара геть пішла… й десь у безодні,
Відколи їй заглянула ти в очі,
Життя, це найдорожчий дар… і тризна,
Між небом і землею путь відкрита…
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
6 коментарів “Над прірвою”
И тянет вперёд, как магнитом,
и манит губительный шаг,
и жизнь вся проносится мигом!..
Да, бездна, ты тот ещё маг…
Красиво!
Любое преодоление – это борьба с собственными страхами, игра с ними в “гляделки”, а победа в силе воле и умении взять себя в руки в нужный момент и не поддаться панике. Отлично подмечено, и это не только об испытаниях горами и высотой.)
Наче про мене…
Додає сил жити далі.
СПАСИБІ від щирого серця
Спасибо за комментарии, все преодолеем! Будем жить!
Очень счастливо!