Спізнились… не бути нам разом,
В минулому, певно були?
Я дотик впізнала цей раптом,
Та погляд навіки близький.
Згадала мелодії спалах,
І дивної казки стежки,
Звучала магічна арфа,
Мов райські навколо сади.
Кармічних стосунків незгоду,
Проходять забувши гріхи,
Тож знаємо ми з тобою,
Зустрінуться наші зірки…

2 коментарі “Спізнились…”
Це любов… Точно, любов.
Спасибі за такий чистий і справжній вірш, Ліза.
То голос Душі…
Дуже дякую Наталія!