Життя, мов річечка тече спокійно,
Де чистий берег, навкруги поля,
Там квіти ніжне розсівають світло,
І душу гріє дивина щодня.
Набігли хмари почорніло небо,
А землю люто охопив вогонь,
Ввірвався зопалу жорстокий демон,
Зібравши військо кровожер потвор.
Чому зробились небеса, мов прірва?
Чому Господь не зупинив війну?
Чому пітьма нам нав’язала відчай?
Чому маразму перейшли межу?
Будь ласка, знову, повертайся сонце,
Відтак навчилися цінить тепло,
Хіба прийшли ми знемагати болем?
Пізнати прагне благодать єство!

2 коментарі “Чому?”
Так має бути.. Дякую за мудрість, Ліза
Вам дякую Наталія!