Пролинуло життя насправді,
Душа, мов поголосок пізній,
Ти з острахом прийняв реальність,
Вона все ще витає в німбі.
Мчить потяг, невгамовно миті,
Летять, під стукотіння, жваво,
Стираються події в ритмі…
За обрієм зникає янгол…
Повідати б любов світанку,
Та зореньці подяку зладить,
Всі вікна відчинить відразу,
І Всесвіту вдихнути захист.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор