Пролинуло життя насправді,Душа, мов поголосок пізній,Ти з острахом прийняв реальність,Вона все ще витає в німбі. Мчить потяг, невгамовно миті,Летять, під стукотіння, жваво,Стираються події в ритмі…За обрієм зникає янгол… Повідати б любов світанку,Та зореньці подяку зладить,Всі вікна відчинить відразу,І Всесвіту вдихнути захист.
Daily Archives: 17.01.2022
4 posts
І сум буває для душі, мов ліки – Зупинить час, дорогу, почуття. Закривши важко втомлені повіки, Поволі повертає до життя. Думками будні м’яко перебрати, Пройти, не оглядаючись, крізь гам. Новий пролог для себе написати, Все розказавши топленим снігам. Молитвою полинути до неба, Там крила знову сили наберуть. Усе на світі […]
Краплиною дощу я відірвусь від хмариІ полечу до саду – в обійми пелюсток,З тобою, люба, ми – така чудова пара,Ти – квітка, я – краплина, жаданий твій ковток.Нехай моє життя дощем летить опалим,Любов моя безмежна нехай в тобі тече,Віддам сповна усе, щоб тільки не зів’ялиОбійми пелюсткові та се́рденько твоє. ©Денис […]
На порожньому подвір”ї Розрослися бур”яни, Не було тут вже літ скільки Нікогісінько до них. Не нагадує нічого, Що колись жили отут, Лише гойдалка свій голос Подає – скрипучий звук. Якось вона збереглася Ще на яблуні старій, Хто коли на ній гойдався Не згадати уже їй. І вона вже ледве дише, […]