І сум буває для душі, мов ліки – Зупинить час, дорогу, почуття. Закривши важко втомлені повіки, Поволі повертає до життя. Думками будні м’яко перебрати, Пройти, не оглядаючись, крізь гам. Новий пролог для себе написати, Все розказавши топленим снігам. Молитвою полинути до неба, Там крила знову сили наберуть. Усе на світі […]