. . . . . . .СИНУ МІЙ, ТЕБЕ Я ВІДЧУВАЮ, БАЧУ… . . . . . . .
. .Тебе, синочку, виглядаю у вікно,
. .Стою, чекаю я коло нової хати,
. .Здавалося, що бачила не так давно,
. .Хоч ти тепер дорослий, сину дорогий,
. .Життя навчило вибирати свою долю,
. .Убраний в добрі вчинки – добрий і благий,
. .Здоров”ям гартувався – був в ГОСПОДНІЙ волі.
. .Ще так багато планів і чудових мрій
. .Не втілили, на жаль, з дружиною своєю,
. .І донечка нагадує про погляд твій,
. .Всміхається вона усмІшкою твоєю.
. .Тебе нема, тобою, сину, я живу,
. .Знов згадую, сумую, пам”ятаю, плачу,
. .Здається, все це відбувалось наяву,
. .РОМАНЕ, скрізь тебе я відчуваю, бачу.
. .Як матері забути про своє дитя? –
. .БОГ дав мені колись синочка дорогого,
. .А я вбачала сину світле майбуття –
. .ГОСПОДЬ в свої ж оселі вторував дорогу.
. .Так має буть… Чому так рано? Ну, чому?
. .ВСЕВИШНІЙ чом забрав ще молодого сина?
. .Чому така судилась доленька йому?
. .А серце зболене так плаче… бо ж дитина…
. .Стою коло воріт, й до сина вкотре йду,
. .На диво, диво я ГОСПОДНЄ сподіваюсь,
. .На зустріч знов із сином я …прийду
. .І серцем материнським вірю – дочекаюсь…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 лютого, 10 квітня 2023 року.