Осокою й очеретом
Луг поріс широкий,
Дика м”ята пахне терпко,
А ще синьоока
Малесенька незабудка
На стеблі високім,
Її крихітні пелюстки
У небо високе
Вдивляється літнім ранком,
Немов у люстерко,
Згори сонце посилає
Промінчики теплі,
Які бавляться-стрибають,
Які бавляться-стрибають,
Наче малі діти,
Квіти й трави зігрівають.
Як тут не радіти?
2023 р.

