Намалювати пейзаж | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

«Горобці – флібустьєри зими…»
(Клод Клішо)

Ілюзорні вухасті кролики
Гризуть ілюзорну траву*
(Таку ж зелену, як мої сни),
А Шовковий Томас
Ласує морозивом хмар:**
Трохи білого на блакитному –
Наче в Армориці*** – берег і шум
Моря. Того – неспокійного.
Розкажіть про це королю Джону –
Невдасі й муралю замків
Таки на острові, на зеленому****
З каменів, таки диких.
Дочки блаженного Гумберта*****
Виглядають птаха сірої пісні
Крізь заґратовані вікна замку:
А десь гагари оксамитових мрій
Туляться до скель острова Долі.
(Так судилось. Усім. І гагарам теж.)******
А на руїнах замку Мейнут*******
Хтось пов’язав білу шовкову стрічку,
Вирізавши смужку з самого серця
Ірландського прапора.
Повітря прозоре
Після дощу просвітлення
Чи то алегорій зливи –
На відміну від моря прийдешнього:
Завжди темного і непрозорого
В якому ловив банькатих риб
Я – нетутешній поціновувач кави
З чужим прізвиськом Мерфі.
Малюю недолугий пейзаж
На околицях дивакуватого Дубліна
Кавою.

Примітки:
* – насправді ілюзорними є не тільки кролики і трава, ілюзорне все – ми живемо в світі ілюзій. Точніше в
ілюзорному світі. На жаль. Чи то на щастя…
** – Насправді Шовковий Томас ніколи не ласував морозивом. Він навіть не уявляв собі, що це таке.
*** – є такі країни для яких все в минулому. Серед них Арморіка. Недарма в неї і прапор чорно-білий. Але без
Арморіки не було б Європи – країни священного каміння.
**** – про це мені пошепки розповів Маттеус Парзіансіс (Matthaeus Parisiensis) завітавши в мій сон, коли Місяць
був оповні.
***** – Гумберт ІІІ Блажений (1136 – 1189) на відміну від свого знаменитого тезки був пор’ядним хлопом і дуже
чемним.
****** – і хотів би я пояснити свої тексти, але не судилось. Епоха великого «не». Епоха заперечення.
******* – замок Мейнут правильно називати замок Ма Нуад – Майже Новий замок. В Ірландії більше 3000
замків, але саме в цьому замку Шовковий Томас отримав остаточну поразку.