За вікнами місто доволі шумливе,
Та кличе нас затишок, мами тепло,
Згадалось поволі, дитинство щасливе,
Джерельце де воду свячену п’ємо.
Родина — це берег, мій тихий причал,
Турботу зустрінеш і стане тепліше,
Тут серце відкрите, дай волю сльозам,
Душа відчуває глибоку довіру.
Ось тато гортає старенькі альбоми,
Зростають на фото його діточки,
Триматися дружно казав у негоди,
Завжди виправляйте свої помилки.
Бабуся тихенько вірші нам читає,
Всміхається дід, а світлина стара,
Вони в небесах, та на згадці, характер,
Розважливий погляд і певна хода.
Родина зустрілась, чекали так довго,
Сьогодні ми разом, нарешті, збулось,
Хвилюється серце в обіймах близького,
Бо жити в розлуці усім нам прийшлось.
Родина — це берег… мій тихий причал,
Де море поглине душевну спокуту,
Тут мудрість віків тримає штурвал,
І сонце вбачається навіть у бурю.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор