Хлопчик Вітер дерева шарпав,
Розкидаючи листя подвір’ям.
– Тітко Осінь, які в тебе фарби?
Акварель, гуаш, чи олія?
Чом вони так довго вологі?
Бо ж чекання – важка наука.
Ось дивися: у мене трохи
Узялися фарбою руки…
Нащо дощ додаєш у палітру?
Щоб були кольори яскраві?
Мудра Осінь сказала Вітру:
– Ой, який ти, хлопче, цікавий!
Фарби друзі подарували:
Сонце – жовту, Любов – червону.
Старість срібло пропонувала,
Трішки людям посріблить скроні.
Та відмовилась я від того,
На людей в мене інші плани,
Хай від кольору золотого
В їхніх душах тепліше стане.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 21-10-2018
