Ти, може, промовиш: «Усе — маячня».
І спогади спалиш, мов зайві світлини.
Одвічний наїв і прадавнє знання
Злетять у безодню зозулькою з глини.
Але в ноосфері відновлять свій чат
Уперті Богдани, Івани, Степани.
А скіфські баби приведуть онучат,
Навчать їх, як пасти зірки над степами.
Солоні шляхи — від терпких Кіммерій
До кетягів крові у сонному лузі.
Ти, може, поступишся низкою мрій,
Щоб куля нарешті сподобалась лузі.
Та леви гарчать. І зозуля кує.
І півень утретє вітає світанок.
Змальовуй сюжет — просто зараз, як є, —
Для фресок, муралів або витинанок.
© Людмила Іванець, текст, фото
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 13Реєстрація: 16-07-2018
Достижение получено 01.09.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
