Навчившись пробачати- ти живеш, Забувши всі образи- ти літаєш. Когось з собою по житті ведеш, Від когось своє серце закриваєш. Чекаєш на весну- сади цвітуть, Приходить осінь- листя обпадає. Роки несамовито далі йдуть, Ніхто не знає що його чекає. Як цвіт черешні нас життя п”янить, Кохаємо, втрачаємо чи плачем. Наше життя як літа мить, Зустріли червень- серпня вже не бачим
Вам також можуть сподобатись:
Якби ти знав, чого іще не знаєш, Можливо, і не треба тобі знать, Як на плечі моїм ти засинаєш, Коли у сни […]
3
Прощаясь с летом, оглянусь назад: Что в осени о нём смогу я вспомнить? Ещё денёк и злато-листопад Печалью душу поспешит наполнить. Я […]
3
Раніше від того був смуток у мене, Коли не було добрих, нових ідей. Ось інший тут сум все приємне прожене… Гадав, […]
1
Бокал вина, шампанського і пляшка з під мартіні; на стіни з вікон тихо рвуться тіні. У тлі ночей дерева вітер хилить мов […]
2
Думок на тему “Життя-як літа мить”
Гарно, тільки форматування злетіло. Все в один рядок, як проза.