Не йми чуткам, вони німі
Вони облиті самотою
Вони мов прірва у землі
Лише лякають пустотою
Не вір мені коли мовчу
Не вір мені коли благаю
Я лиш тоді тебе люблю
Коли молитву промовляю
Не плач у слід, не бий в набат
Пожежа у душі, ти знаєш!
Ти вір, як зацвіте наш сад
Відчуєш ти, що знов кохаєш…