Для голосування необхідно авторизуватись

МРІЯ…

Вже й чорна бузина, а отже літу – край…
І соняшник важкою куняє головою.
Кружляють над селом лелеки, в дальній край,
Збираються летіти, не зі мною…

А я, якби просторі, широкі крила мав,
Хіба б тримався смутку, що землю поглинає?
Хіба б я в небо вільне, досхочу не впірнав,
У ту свободу, що біди не знає?!

То мариво усе… Омріяна туга…
Але за кожним разом, знову, як дивлюся,
На тих лелек, що легко у височінь сяга,
То так щемить у серці, що боюся…

6

Автор публікації

Офлайн 3 роки

mrrobo

28
Коментарі: 1Публікації: 8Реєстрація: 28-10-2020