«Д Е В Е С Е Л К А Т О Р К А Є Т Ь С Я З Е М Л І…»
«ДЕ ВЕСЕЛКА ТОРКАЄТЬСЯ ЗЕМЛІ, ТАМ Є СКАРБ…» – кажуть люди. Так воно чи ні, та справжній дивовижний скарб БОЖЕСТВЕННОЇ краси на цій святій землі виринув – з’явився у прекрасну весняну пору. Усіма барвами небесної веселки зачаровує квітковий дивограй із найкращих, найніжніших, найнеповторніших квітів матінки – Природи.
Що не кажіть, та оцей справжній заквітчаний зелений рай дивує – захоплює кожну людину саме у квітні місяці. Недарма його квітнем величають – віншують, бо ж розцвітає – квітне все довкола неймовірним різнобарв’ям у мальовничому привабливому куточку на моєму великому подвір’ї, як і в кожної української господині…
Усі сім яскравих барвів – кольорів небесної веселки та найніжніших відтінків вибухають рясним квітуванням майже одночасно.
Чудову червону панораму ГОСПОДНЬОЇ веселки відкривають полум’яні червоні тюльпани, які одними з найперших заполонили увесь яскравий квітник на заквітчаному подвір’ї ранньої весни.
Червоні махрові тюльпани, що нагадували витончені і ніжні півонії, гармонійно поєдналися з невисокими оранжевими махровими тюльпанами. А царська корона з оранжевими дзвіночками – квіточками на високій ніжці із зеленою короною, відцвітаючи, ніяк не могла розлучитися зі своїми сусідками – жовтими ромашками, що заквітували щиро і гарно.
Вписалися у жовте товариство до ромашок і жовті яскраві тюльпани, які у затінку зберегли свої природні барви і плавно переходили – поєднувалися у зелені кольори усіх відтінків, адже дивовижні квіти починали розцвітати і радувати нас після того, як з’являються вишукані зелені листочки з різними візерунками…
Висаджені у рівні рядочки у холодочку під деревом ще цвіли – красувалися голубі гіацинти, сповіщаючи про себе приємним ароматом. Надійно почувалися у затишку серед високих лілійників низенькі сині мускарі.
Двома змійками – річечками у барвистому квітнику розрослися – заквітували ранні низькорослі фіолетові іриси, які милували зір перехожих…
Рясно – густо одягнулася цього сонячного квітня у темно-рожеве, майже червоне вбрання гілляста айва японська (хеномелес). Ніжні витончені квіточки на кожній гілочці, ніби відчували своєю красою довершеність і досконалість ГОСПОДНЬОГО творіння.
А скільки дивовижних кольорів і відтінків доповнювали безмежний квітковий райський куточок, що вигравали всіма барвами небесної веселки, і гармонійно переходили із одного в інший.
Жовті й оранжеві чорнобривці, малинові махрові та біло-червоні тюльпани, різнобарвні ніжні братки («анютині глазки»), яскрава червона вербена, малинові й рожеві маргаритки – висаджені цьогоріч, з ГОСПОДНЬОЇ волі гарно прижилися на новому місці.
Білосніжними ошатними хмаринками, що зливалися воєдино з блакитно-голубим небом, як провесінь ніжна угорі, виглядали дві багатолітні яблуні, що вбралися у біло-рожеві шати і додавали чарівному барвистому квітнику особливої БОЖЕСТВЕННОЇ величності і неповторної краси…
Ось він – найдорогоцінніший скарб матінки – Землі – дивовижні квіти, КВІТИ УКРАЇНИ, викохані – злеліяні для душі і з любові…
«…ДЕ ВЕСЕЛКА ТОРКАЄТЬСЯ ЗЕМЛІ…»
ТАМАРА РОМАНЮК.
