Інелла… Це ім`я таке незвичне,
Мов не людині – ангелу дано:
Казкове, милозвучне романтичне
Твоїй душі так личило воно.
Красива, молода, талановита
Ти, наче ангел, на Землі жила.
Душа добром, мов сонечком, зігріта –
Його ти людям й Богу віддала.
І Бог забрав тебе у райські ку̀щі,
Щоб лиш Йому писала ти вірші.
Там, у Раю, джерела б`ють цілющі:
Біль тіла стих. Лиш радість для душі.
Пливе зірок у небі каравела,
Освітлюючи пил шляхів земних…
Ми знаємо, наш янголе Інелла,
Найяскравіш ти сяєш серед них…
Свої вірші залишила на згадку,
Що писані і в щасті і в журбі…
Запалимо ми свічечку-лампадку,
Хай шлях у рай освітлює тобі!…
