Пустив тебе Господь до себе
Не на хвилину – назавжди.
Тебе від нас забрало Небо,
Хоч ми просили так: «Не йди!».
Твоїх пісень мажорні ноти
Із сумом доль переплелись.
Андрію, на старих лиш фото
Таким лишивсь ти як колись.
«Пусти мене» в ефір злітає,
Не вірим, що тебе нема.
Тобі в раю допомагає
Хор ангельський тепер, Кузьма!
Ти звідти глянь на Україну
Й від нас у Бога попроси,
Щоб замінив війну й руїну
На землю миру і краси.
А ми несем свічки і квіти
І віримо: ти бачиш нас.
Пісні лишились – твої діти –
Над ними втратив владу час.
Спи сам собі, та ми з тобою,
Вінки кладемо до колін.
Від України із журбою
Прийми скорботний цей уклін.
Хай бог твою боронить душу
Й Вкраїну під теплом руки.
Кузьма, Андрійчику, наш друже,
Ти завжди з нами, на віки!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
