Привіт, моя реальна клітка.
Моя паралізована реальність.
Я не покришина фармальдегідна квітка.
Моя душа фарбована безжальність.
Я не защербані і грижені блокноти.
Я не слова зажовані листками.
Я не поділені на два турботи.
Не сльози я зачовгані роками.
Нема в мені надій, нема бажання.
Я не підтримка і марка банктнота.
Нема в мені найпершого – кохання.
Я наче не поділена турбота.
Мене не треба брать й вести за руку.
Зі мною можна не ділити втому.
Мені потрібно тільки слова й звуку.
Зі мною треба бути, як удома. 12.01.2018.
Думок на тему “Привіт, моя реальна клітка”
дуже гарний твір…