Хата скошена, двір в бур’янах,
Немає ні стежки, ні ходу.
У розкішних багряних садах
Віти гнуться від стиглого плоду.
І самотність гуляє навкруг,
Розметавши крил згини широкі.
Ген, за поле, за скошений луг
Повтікали у балки глибокі
Запізнілі квітки і трава,
Під осінньою спекою зжовкла.
Так, колись тут душа жива
Голосами дзвеніла та змовкла.
Відійшла у далекі краї,
Де існують іще перспективи…
Залишиись лише кураї, –
Свідки радощів, слави і сили.
І тепер – тиша, спокій і сум,
Розквітають щороку, мов квіти…
Місце для найжиттєвіших дум,
Де душа може просто спочити!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 08-04-2020
Думок на тему “Дивне місце”
Сумно… Але так, на жаль, буває…