На горизонті бачу цятку,
Все ближе й ближче журавлі.
Нащо придали мені смутку,
Вкрапляли в душу чом жалі?
Це журавлі летять додому,
Із чужини у рідний край
Спішать вони, не знають втоми.
Прошу я, вітре, – помагай.
Розправ широкі їхні крила,
Надай їм сили долетіть.
Хай кров заграє у їх жилах,
Там вас чекають – поспішіть.
Ви все побачите – розумні ж,
Що край тепер не той давно.
Але відкиньте ваший сумнів,
Летіть! Чекаєм все одно.
Мене неначе зрозуміли,
Щось прокричали мені вслід.
І ніжна зграйка сіро – біла,
Ще швидше ринула в політ…
