Кажанятко висить головою донизу
І матуся цьому потурає капризу,
А як вечір прийде – не примушує спати,
Цілу ніч кажаня може в небі ширяти.
Вам також можуть сподобатись:
Якщо друг раптом став не друг, І не ворог – а просто так, Не дивись йому в очі вже, Помолись, хай Господь […]
3
Спасибі, доле, ти мене знайшла! І я насправді стала щасливіша. Сьогодні вже не та, яка була… Зате складаю золотисті вірші.
10
Спогади можуть по-різному: Запахом свіжого меду, Чи солов’їною піснею Швидко піднятися в небо. Спогади вишнями капають, Кличуть до лісу дзвіночками, Злегка царапають […]
2
…Куда-то мечтанья мои улетели, и время, казалось, свернулось спиралью, растаяла осень в декабрьской метели, осеннее — в прошлом, размытом печалью… Зима ослепила […]
3

2 коментарі “Кажанятко”
Ось така нестандартна кжаняча дитинка.) Лаконічно, легко читається на одному диханні і, як і всі Ваші віршики, викликає безтурботну посмішку як у дитинстві.)
Щиро вдячна за теплі слова підтримки.😊