Для голосування необхідно авторизуватись
ok
На сінокосах викоханий дух:
Туман в ярах волого-світанковий,
Дід косу гострену бере до рук –
Покіс кошлатий, наче в діда брови.
І бриль у діда соняхом ясним,
А погляд в діда, наче мед у сотах.
Якби ж сьогодні загубитись з ним
На тих серпневих теплих сінокосах!
Язычников ушло уж время… И мы пришли – иное племя! Все идолы крестом сменили, в ковчег скрижали положили… Там десять “не”, что […]
Небеса в облаках – Как в бурунах морских, Изумруден их цвет, И луна тонет в них. Но, как лодка, она Выплывает из […]
Віддам своє серце тобі без вагань, Кохана людино, Ти не остуди його і не порань Поглядом зимним. Життя моє теж все належить […]
Шутка на тему стихов Пушкина. “Я помню чудное мгновенье – передо мной явилась ты…” – учу-зубрю стихотворенье… А там площадка,пацаны!.. “Вечо́р (ты […]
