Для голосування необхідно авторизуватись

Дотик

Вдих. Видих. Та, мабуть, це сон
Король задоволення всівся на трон.
Скеровує жестом, наказує тілу,
Щоб кожна клітина у ньому зомліла.

Вдих. Видих. Це марево ночі
Заплющує силою стомлені очі.
Заплутує розум. Свідомість руйнує.
На свій власний розсуд картину малює.

Породжує слайд і карбує навіки,
Що видно усе крізь закриті повіки.
Знесилює. М’якістю сповнює жили.
Емоції знову сплелися, згрішили.

Ілюзія опору вуаллю спадає,
Рука усі впадини ще пам’ятає.
І струмом проходоить, у скронях вирує,
Своєю миттєвістю сліпить, чарує.

Тривожить, бентежить і вмить вимикає.
До самих глибин лоскоче, торкає.
Від шелесту губ, від прогину брови
Повіяла пристрасть, дмухнула. Лови.

Злетіло, здійнялось і тихо сховалось,
Немов причаїлось…..Ну, ось, дочекалось…
Зірвалося вниз і каменем впало,
Усе на шляху, сколихнуло, зламало.

Вдих. Вибух. Розірвало й накрило
Та вщент спалахнуло і ніби зотліло.
Та тільки повітря спасенний ковток
Роздмухав емоції збляклий комок.

Видих і вдих, зітхання, вагання.
За скло запроторене кволе бажання.
І пальці напружено потяг тримають
Та ледве… ще трохи… усе, відпускають.

Вдих. Треба дихати. Пульсом аорти
Стукає серце так близко, навпроти
Дотик. Шепоче, а потім він стих
Дихати, дихати. Видих і вдих.

5

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Ann Korotkevych

35
Коментарі: 0Публікації: 6Реєстрація: 02-08-2020