Літала. Літаю. Літатиму!
Дані Богом з народження крила.
На холодні вітри незважатиму,
Бо від них лиш міцнішає сила.
Хоч, бувало, ці крила ламали.
Зависоко, вважали, літаю.
Тож камінням в польоті збивали.
Скільки ще тих падінь, я не знаю…
І палили мені крила навмисне.
Аж до шкіри вогнем обпікали.
Друзі пір’я несли безкорисно.
Тож, на зло ворогам, знов взлітала!
Ось і зараз – натомлені боєм
Мої бідні життєві вітрила.
Відпочину. Переживу. Заспокоюсь.
І розправлю знов гордо я крила!
Анна Корольова
09.02.2019