Молодою травою на згарищі
Проростала крізь попіл душа.
Образи – камінням, мов звалище…
Та на них вже вона не зважа!
А джерела з землі – лиш по крапельці,
Бо виснагою тільки повна.
Тож за променем сонечка назирці –
Для життя шлях обрала вона.
Все живе до тепла й світла тягнеться.
Ми для когось – і сонце, й маяк.
У імлі лиш за іскрою знайдеться –
Тож подай блукачу бодай знак!
І в часи усі: горя й радості –
Не шкодуй ти для інших тепла.
Але, зігріваючи, не надто розпалюйся,
Щоб не згоріти знову дотла.
Анна Корольова
06.12.2018
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 11-08-2020
Достижение получено 29.11.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
