Заплітала я спогади в коси,
Аби вітер думок не патлав.
Я виходила боса на роси.
Що то сльози – ніхто не впізнав…
Я гукала лелек, що принесли
У цей світ непотрібну мене.
Розсипала у травах я весни –
Рік за роком життя промине…
Я шукала тепла й не знаходила.
Мов цвіт папороті, що в лісах.
Чомусь доля стороною обходила.
Де б не входила – всюди чужа…
Тож сама по собі я, мов вітер.
Наче й вільна, як він в небесах,
Але ж десь моє місце у світі…
Без гніздечка не виживе птах…
Анна Корольова
11.07.2019
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 46Реєстрація: 11-08-2020
Достижение получено 11.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Думок на тему “Заплітала я спогади в коси…”
Цікавий вірш, такий легкий. Заходьте і до мене, прочитайте моє творіння)