Куди тепер іти, скажи, коханий?
В безодню сірих днів чи в рай?
Про це я думаю не день – роками!
Нарешті з вуст злетіло:” Прощавай!”
І спалено мости останні.
І я тону у морі самоти.
Нелегко, кажуть, жити без кохання.
Найважче ж- це кохаючи, піти!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 38Реєстрація: 31-07-2020
Достижение получено 03.09.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Думок на тему “Спалені мости”
Зворушує. Особливо останній рядок.
До речі, лірична героїня мого вірша “Любов і гордість” теж пішла кохаючи, що було дуже важко і болісно.